8 жовтня, стало відомо про смерть 75-річної української співачки та акторки Ніни Матвієнко. Про це повідомила її донька Тоня з соцмереж.

«Мама померла…», – написала вона у Facebook, але деталей не уточнила.

Новина про смерть Ніни Матвієнко стала шоком для багатьох українців. Чимало людей, зокрема відомі українські діячі культури та мистецтва, висловили свої співчуття.

Артистка не дожила буквально кілька днів до свого 76 дня народження. Що стало причиною смерті – поки що невідомо, пише «Одеське життя».

Співачка народилася 10 жовтня 1947 у Житомирській області. Сім’я була багатодітна та бідна, і дівчинку віддали до інтернату, де її суворо карали за найменшу провину. У 9 класі Ніна переїхала до Коростеня, щоб продовжити навчання. Там вона захопилася співом і охоче виконувала пісні відомої на той час виконавиці народних пісень Людмили Зикиної.

Одна з викладачок порадила Ніні співати професійно та спробувати себе в Українському народному хорі імені Григорія Верьовки. Вокальну студію Ніна завітала, але після інтернату пішла працювати на завод «Хіммаш».

Однак бажання співати взяло гору, і у 1966 дівчина записалася до студії хору «Верьовки», а у 1968 після закінчення стала солісткою цього хору.

З 1967 Ніна Матвієнко розпочала активно концертно-гастрольну діяльність, з великим успіхом гастролювала у Канаді, США, Мексиці, Чехії, Польщі, Фінляндії, Кореї, Франції, країнах Латинської Америки.

У 1971 вийшла заміж за художника Петра Гончара, з яким надумала розлучатися у 2021-му, а потім так само блискавично передумала. Стала матір’ю трьох дітей – синів Івана, Андрія та дочки Антоніни. Обидва сини стали художниками (Іван згодом вирішив прийняти чернечий постриг), а Антоніна пішла маминими стопами і стала співачкою. Мати та дочка часто виступали на одній сцені.

У 1978 Ніна Матвієнко отримала звання заслуженої, а 1985-го – народної артистки України. У 2006 тодішній президент Віктор Ющенко нагородив співачку званням Героя України.

Крім того, Ніна Матвієнко зіграла у великій кількості телевистав, таких як «Маруся Чурай», «Катерина Білокур», «Розлилися води на чотири броди», художніх фільмах «Солом’яні дзвони», «Пропала грамота» та у радіоп’єсах «Політ стріли», «Кларнеті ніжності».

Також співачка була учасницею Помаранчевої революції та Революції Гідності та вела активну громадську та благодійну діяльність.