Молодший сержант Антон Сергійович Смецький, тепер навіки 38-річний. Попри те, що народився у Донецьку – останній спокій відомий хореограф знайшов на Чернігівщині у м. Корюківка, звідки родом його батько, повідомили у Чернігівському обласному ТЦК.

Що відомо про героя?

Народився 27 травня 1986 в м. Донецьк.Там мешкала його багатодітна родина.Уже в 5 років хлопчик почав танцювати – спочатку в дитсадку, потім у школі. Батьки відвели його до школи танцю при Заслуженому ансамблі пісні й танцю «Донбас».

У 15 років талановитий юнак уже працював у цьому ансамблі та паралельно вчився у загальноосвітній школі. По закінченні навчального закладу вирушив у м. Київ на свій перший кастинг і успішно його пройшов. Так він потрапив до хореографічного колективу Євгенія Чернова, де працював солістом. У цьому колективі познайомився зі своєю майбутньому дружиною танцівницею Олесею. Танцювали у парі багато років. Це були контракти міжнародного рівня, які дали можливість їм побувати в багатьох країнах світу, зокрема, виступати на круїзних лайнерах.

З 2007 Смецький працював як хореограф-постановник. Згодом почав працювати з відомим українським шоуменом Дмитром Коляденком. Також працював хореографом для співачки Ірини Білик. Знімався у багатьох телепередачах: «Шанс», «Фабрика зірок», брав участь у програмі «Шоуманія», котра виходила на Новому каналі. Гастролював Україною та за кордоном із багатьма зірками українського шоубізнесу.

       

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення російських окупантів в Україну, жив з родиною неподалік Києва, тож одразу долучився до місцевої територіальної оборони. Після того, як окупантів вигнали з області, сам пішов до ТЦК та СП, щоб вступити до лав ЗСУ. Пройшов навчання закордоном і став сапером. Рік тому, виконуючи бойове завдання, отримав тяжке поранення – втратив ногу. Переніс кілька операцій, далі були протезування, тривала реабілітація і знову – служба інструктором в групі інструкторів. Міг звільнитися з військової служби, але прийняв мужнє рішення – захищати Батьківщину. Цьому не завадив навіть протез замість ноги.

Нагороджений відзнакою Міністра оборони України «За поранення», нагрудним знаком «Учасник бойових дій», медаллю «За хоробрість в бою». Загинув 22 червня 2024 під час виконання бойового завдання на Харківщині. Попрощалися та поховали воїна на малій батьківщині його батька – м. Корюківка.