Президентське подружжя відвідало виставку художниці-шістдесятниці Алли Горської «Боривітер», яка нині проходить у Києві.

Фото звідти обидва виклали у своїх соцмережах, показавшись також за руки.

“Глибока експозиція, бо вона не лише про творчість мисткині-шістдесятниці – вона звучить голосами цілого покоління. Репресованого, розстріляного радянською владою”, – написала під дописом Олена Зеленська.

У її чоловіка – масштабніший допис. 

Володимир Зеленський зауважив, що боривітер – це сокіл, який уміє надовго зависати в повітрі, використовуючи його потоки.

Боривітер також назва фантастичного птаха з мозаїчного панно Алли Горської, зробленого в 1967-му для ресторану «Україна» у Маріуполі. Кажуть, за задумом художниці, він ніби летів із приміщення до моря, на який відкривався вид із вікна.

Після російських бомбардувань понівечене панно ще деякий час трималось. Але пізніше окупанти знесли його разом із будівлею.

Так само, через російську агресію, нині втрачено більшість мозаїк української монументалістки-шестидесятниці: бо були створені авторкою на українському Сході й починаючи з 2014 року опинилися під окупацією. Що з ними зараз, невідомо.

Але сьогодні вони – у вигляді копій та ескізів, – а також ще 100 робіт із приватних колекцій таки в Києві, в Українському домі, на виставці «Алла Горська. Боривітер». 

«Хочеться пафосно додати: бо мистецтво не знищити. Але насправді за збереженням мистецтва завжди величезна праця небайдужих: мистецтвознавців, кураторів, колекціонерів.

Побувавши тут, відчуваєш, чому це більше ніж виставка. Бо драматична доля творів невід’ємна від долі авторки. У радянській Україні 1960-х Алла Горська була не лише художницею, але й правозахисницею. Вивчивши українську мову вже у зрілому віці, мисткиня ще раніше стала українкою за переконаннями та свідомим вибором», – пише президент.

Саме Горська разом із Лесем Танюком і Василем Симоненком віднайшла в биківнянському лісі поховання українців, яких закатували радянські спецслужби. Тож іще до нинішніх росіян її роботи вже нищила радянська влада, як-от панно «Шевченко. Мати» на Червоному корпусі КНУ – із формулюванням «за ідеологічну ворожість». 

Авторку викликали на допити в КДБ, виключили зі Спілки художників. Не дивно, що у її вбивстві – в 41-річному віці – сучасники вбачали помсту радянських спецслужб.

«І все-таки боривітер Алли Горської летить, даючи приклад уже сучасній Україні і нам: навіть сильний вітер, навіть потужну бурю можна побороти. І летіти».