У мережі зʼявилося відео, на якому відома у Вʼєтнамі виконавиця Хо Куїнь Хуонг без дозволу виконує на своїх концертах пісні Руслани і Тіни Кароль.

Руслана відреагувала на цю історію з порушенням авторських прав, цитує Територія А:
«Не планувала коментувати історію з «вʼєтнамським турне» моїх пісень. Тим більше потрібен був час, щоб вивчити питання більш детально.

Музика народжується, щоб мандрувати світами і часом. І чим більше нових виконань, переспівів, «каверів», рімейків, реміксів і інших інтерпретацій, тим довше і яскравіше життя ваших творів. Кожен виконавець мріє, щоб його пісня стала «евергріном». І було б дико забороняти її співати всім, хто хоче себе реалізувати через яскраве виконання.

Але поважати автора і його права – це є та першооснова, яка відділяє зерно від полови, а наслідування від крадіжки. Тож, схоже, настав час внести трохи ясності.

Перш за все, виключні права на пісню «Дикі танці» були і залишаються за мною як за автором і виконавцем.

Після детального аналізу каталогу в’єтнамської виконавиці, чиє ім’я сколихнуло український медіа-простір, ми виявили на стрімінгових платформах окрім «Диких танців» ще щонайменше три мої пісні, серед них «Аркан», «Dance with the wolves», «Скажи мені» і ремікс на «Скажи мені», які подані від імені цієї виконавиці як оригінальні твори з новими авторами у кредітсах. А це вже зовсім інший рівень порушення (навіть якщо би були всі дозволи). Бо зміна авторства – це не інтерпретація, а спотворення самої суті. І це не лише моральне питання. Це порушення невідчужуваних прав автора – тих, які в принципі не можна «передати» чи «переоформити».

У 2005 році справді було укладено договір на створення кавер-версії «Диких танців» для видання на CD і лише в межах В’єтнаму. Якщо говорити професійною мовою, це так зване «механічне відтворення», а ніякі не виняткові права. Договір стосувався лише однієї пісні і таке відтворення (особливо у договорі 2005 року) не включає і не могло включати ані Spotify, ані Apple Music, ані будь-які інші стрімінгові платформи, яких тоді взагалі не існувало, і тим більше це не про включення пісні до власного репертуару як твору власного авторства.

Музика має силу об’єднувати, якщо її не намагаються привласнити. Я завжди за свободу творчості, але не за безсовісні інтерпретації, у яких губляться і закони, і моральні принципи.

Врегулювання питання в компетенції Comp Music Publishing, які представляють мої права як лейбл і правовласник, тому за додатковими коментарями краще звертатися до них».